Гурткова робота

Театральний гурток "Позитив"

Якщо бажаєш розкутішим стати,
-Іди в театрали. Тебе там навчать.
Покажуть, як треба красиво ходити.
Навчавть говорити і навіть мовчати,
В полоні емоцій присутніх тримати.
Розкажуть, покажуть етюди сценічні.
А жести довершать портрет артистичний!

Анотація власного досвіду. 

    На посаді керівника театрального гуртка я працюю    років і щиро вірю в те, що здобуті знання, уміння спілкуватися, грамотно, емоційно говорити стануть добрим набутком у майбутньому самостійному житті вихованців. 

Проблема, над якою я працюю, це удосконалення навичок акторської майстерності, вокалу, сценічної мови та сценічного руху, творчої активності, шляхом підготовки вистав, програм та виступів перед аудіторією.

    Планування роботи на гуртку, звичайно,  залежить від програми гуртка. Я працюю за адаптованою навчальною програмою з позашкільної освіти художньо - естетичного напрямку. Термін навчання 3 роки.   

      Театральна діяльність, я вважаю, дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язаних з художньою освітою та вихованням дітей, формуванням естетичного смаку, розвитком комунікативних якостей особистості, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови дитини, створенням позитивного емоційного її настрою… Можна стверджувати, що театралізована діяльність є джерелом розвитку почуттів дитини, глибоких переживань і відкриттів, вона дозволяє формувати досвід соціальних навичок поведінки завдяки тому, що кожен літературний твір завжди має моральну спрямованість (дружба, доброта, чесність); улюблені герої вистав стають зразками для наслідування, примушують співчувати і співпереживати; гра у ролі  допомагає дітям долати боязкість, невпевненість у собі, сором’язливість.

Заняття намагаюсь організувати, щоб дітям було цікаво.

 Вважаю, що при проведенні гурткової роботи основними 

ворогами є сухість, монотонність, формалізм. І тому завжди 

шукаю шляхи, щоб викликати у дітей живий інтерес до

виконання завдання, “запалити” їх до творчої праці. 

      За час існування гуртка, склалася система роботи,  яка спрямована на:

    - виховання естетично розвиненої особистості;

   -розвиток акторських здібностей, сценічної культури мовлення;

    - підвищення творчої активності, ініціативності, розкутості..

     

       Та при плануванні роботи потрібно, на мою думку, не забувати, що у центрі навчання та виховання стоять не програми чи заходи, а саме – ДІТИ, їхні індивідуальні нахили, інтереси та здібності. Так як до змісту програми входить вивчення  основних театральних дисциплін, то система роботи склалась таким чином, що діти, отримуючи   знання  на першому році навчання,  узагальнюють  їх у наступних роках. Отже,  діти під час проведення гурткових занять оволодівають теорією театрального мистецтва,   працюють над постановкою голосу, чіткою дикцією, здатністю інтонувати, вправлятися у відтворенні різноманітних емоційних станів, беруть участь у концертах, конкурсах та святах.

      Розпочинається робота на початку першого навчального року з укомплектування  дитячого колективу. Хочу зауважити, що колектив сформований, тому на початку  року  у ньому завжди залишається  ядро із 8-10 дітей .   Тому робота розпочинається на початку року із групових форм знайомств, різноманітних вправ, які допомагають мені виявляти емоційний стан новоприбулих  дітей та рівень їхньої креативності і творчості.  Крім цього, це допомагає дітям краще пізнати друзів за інтересами. Так як гарні стосунки у колективі – то запорука успіху у подальшій роботі.

         Наступний період роботи – репетиційний. Це процес творчого переживання і втілення. Він спрямований на створення образу як окремих дійових осіб, так і вистави загалом. У процесі роботи над образом відбувається розвиток особистості дитини, розвивається мислення, емоційний контроль. Діти  вчаться театральній грі, спілкуванню на сцені. Ця робота вимагає значних зусиль.

        

  Паралельно з роботою над постановкою п’єси ідуть заняття на сценічну увагу, сценічну мову, сценічну уяву, вивільнення м‘язів…

Сценічне мовлення допомагає навчитися логічно й правильно висловлювати свої думки, збагачує словниковий запас, дозволяє дитині позбутися мовленнєвих дефектів, збуджує інтерес  до слова. Так як до технічних показників виразного мовлення і виразного читання належать: дихання, голос, дикція, інтонація, темп, жест і міміка, то заняття з даних понять наповнені безліччю вправ, які розвивають у маленькому акторі відчуття правди, яке не дозволить дитині в майбутньому перегравати та втрачати сценічну серйозність під час вистави.

Крім вправ на розвиток мовлення, діти повинні розвивати свою уяву .  Юні актори повинні оволодіти вміннями зосереджуватися на чомусь, переключати увагу з предмета на предмет, тобто розвивати увагу керовану, гнучку і слухняну. Слід повірити в пропоновані обставини, поставитися до них, як до реальних. Тому для розвитку уваги й уяви розроблено багато вправ, які діти залюбки виконують. (Вправи "Я - іграшка", "Ранжування за якостями", "Тінь".

Важливим моментом на гуртку є усвідомлення дітьми, що усі вправи, які вони засвоюють повинні підвести їх до роботи над роллю, над образом.

       Ще одна сходинка у роботі мого гуртка - створення індивідуальних, парних, групових та масових етюдів. Етюдна робота - складний етап у навчанні акторської майстерності.   Дитина сама фантазує, вигадує, грає та вчиться працювати у парі.

   Окрема розмова про роль гри під час проведення занять дтеатрального  гуртка -  традиційні ігри, які завжди подобалися усім гуртківцям. Наприклад, гра «Пантоміма» під час якої діти отримують картки з завданням, яке потім повинні показати за допомогою жестів та міміки. Під час цієї  гри діти не лише відпочивають, а й сприяють розвитку пантоміміки та семантики рухів.   Популярними є і театралізовані ігри, бо вони споріднені з театралізованою виставою. Вони розвивають у дітей комунікативні навички, акторські здібності, почуття ритму. Ще одна  гра – «Асоціація» розвиває асоціативне мислення і фантазію: педагог називає довільне слово, а діти повинні назвати слова, з яким воно асоціюється. Наприклад, «сонце – куля – радість – свято - повітряні кульки – діти -  сміх….».

 Для того, щоб підняти активність гуртківців, щоб вести рівноправний діалог у системі «педагог-дитина» застосовую інтерактив, а саме метод - «рольова гра» під час якої гуртківці відчувають себе активними учасниками заняття, власної освіти та розвитку.   

На заняттях використовую фронтальну, групову і індивідуальну роботу. Фронтальна робота в основному ведеться під час опрацювання  нового тексту, під час зведених та генеральних репетицій, виступів. Групова робота - це такий спосіб організації навчальних занять, при яких ставляться певні завдання групі з 3 -4 чоловік. Ця робота у нас на гуртку ведеться під час репетицій по діях, під час розучування складних діалогів.  Індивідуальна робота – робота з дітьми над монологами, творча літературна робота гуртківців на конкурси та концерти, робота з дітьми, яким важко «дається» роль.

      Робота на гуртку базується на безмежному аспекті творчих ідей та знахідок, тому на допомогу завжди приходять  інновації. На всіх етапах навчання використовую цікаві форми роботи з дітьми: урок-театральна дія або урок-фантазія, урок – гра «Мій улюблений серіал". Під час таких занять діти відшліфовують акторську майстерність, вчаться пізнавати світ, крім цього, граючись, дитина вчиться мистецтву перевтілення.

Найочікуваніший момент на гуртку - виступ. 

           Звичайно, не все вдається з першої спроби, бувають моменти, які доводиться аналізувати і виправляти, трапляються діти, які щиро радують, а бувають, - які розчаровують. Дитяча душа не завжди може розкритися і тоді аналізуєш уже свої  помилки. Та творча діяльність, творчість робить людину кращою. Кому  з  нас пощастило зануритися в атмосферу чарів театру ще в дитинстві, той все життя буде сприймати світ прекрасним, душа його не зачерствіє, не буде жорстокою, духовно не збідніє.

         Творчість - це сфера свободи, розкутості, оригінального вираження, нових відкриттів, індивідуальності. Кожна дитина-особлива. І саме від нас, дорослих, залежить, чи помітимо ми у дитині вогник таланту, і чи зможемо його розвинути.

    

 Практична частина.

1.     Вправи на розвиток психофізичної свободи.

Уміння керувати своїм тілом, душевним станом на сцені – запорука творчої діяльності актора. Звільнитися від м’язового перенапруження – означає отримати зовнішню свободу. А зі звільненням м’язів від скутості актор отримує психофізичну свободу. Отже, у формуванні виконавського вміння дітей важливу роль відіграє саме їх психофізична свобода. Розпочинати процес формування психофізичної свободи можна спеціальними вправами.

-         Стати спиною до стіни, торкаючись її потилицею, лопатками й п’ятками.

-         Сісти рівно, плечі розвернуті, голову трішечки опустити вниз, не піднімаючи підборіддя.

-         Активно потерти пальці рук, кисті, інтенсивне струшування кистями («руки в киплячій смолі»).

-         Очі заплющені. Руки на рівні плечей. Гойдатися з боку в бік («дуже болить голова»)

-         Повороти голови ліворуч – праворуч, вгору – вниз та по колу («нестерпно болить зуб»)

-         Повороти тулуба в різні боки та по колу («намотування шнура на тулуб»)

-         Присідання із заплющеними очима до повного глибокого вдиху, відтак різкий видих («накачування камери, камера луснула»)

-         Розминка язика, губ, нижньої щелепи («смачне варення»)

-         «Відклеїти шкіру від обличчя і викинути».

-         «Розрубати» уявне павутиння й «розірвати» уявну шкіру. Павутиння розрубати однією рукою, шкіру роздерти двома.

-         Присісти. Ваша рука – паросток деревця, який тягнеться до сонця. Тіло рухається за рукою, наскільки можливо.

-         Усім дуже весело – всі сміються!

-         Виявити мімікою і жестами повну байдужість до всього.

-         «Літак». Руки в сторони – ось так! Відправляємо літак! Праве крило вперед! (Поворот вправо). Ліве крило вперед! (Поворот вліво). Раз, два, три, чотири, п’ять – відлітає наш літак!

-         «Млинок». Нахилитися вперед, руки вбік. Вітер дме і завиває! І млинок наш обертає! Раз, два, три, чотири – закрутилось, завертілось. (Правою рукою торкнутися лівої ноги, у цей час ліва рука йде назад убік, потім навпаки).

-         «Насос». А тепер насос вмикаємо, воду із ріки качаємо. Ліворуч – раз, праворуч – два. Потекла струмком вода. Раз, два, три, чотири – після праці відпочинемо. (Поставимо ноги нарізно. На «раз» - нахил ліворуч, права рука ковзає вздовж тулуба, на «два» - нахил праворуч, рух лівої руки).

-         «Маятник». Стати, ноги на ширині плечей, руки підняті вгору, пальці сплетені. Нахиляти тулуб у різні боки. Під час нахилу – видих, у цей час потрібно промовляти: «Цок – цок!»

Ці вправи звільнять вас від зайвого напруження в момент живого спілкування з аудиторією, спільної справи з колективом.

2.     Вправи для розвитку зосередженості та уваги.

Зосередженість та зовнішня увага зумовлює розвиток продуктивного мислення і творчих здібностей дітей.

Вправи для розвитку зовнішньої уваги.

1)    Вправа «Перевтілення»

Учасники розбиваються на пари й упродовж хвилини один розповідає про себе іншому все що хоче. За хвилину учасники міняються ролями. Наступний період гри заздалегідь не обговорюється. Він полягає в тому, що один учасник з пари стає за спиною свого нового друга, кладе йому руки на плечі й розповідає про нього від імені цього учасника все, що запам’ятав. Потім діти міняються ролями.

2)Вправа «Ранжирування за якостями»

Учасники мовчки шикуються в шеренгу:

-         за кольором очей;

-         за кольором волосся;

-         за зростом;

-         за теплотою рук тощо.

Вправи для розвитку внутрішньої уваги.

Назвати якись іменник наприклад, «сосна» чи «колиска». Діти повинні подумки зосередитися на цьому предметі, намагатися думати виключно про нього.

Вправи на розосередження та переключення уваги.

Так наприклад дітям пропонується зосередити увагу на долоні, потім на дверях, на картині, на годиннику, на звуках, тощо.

Вправа «Слухаємо тишу» Спочатку діти впродовж хвилини прислухаються до звуків, потім розповідають хто, що почув.

3. Вправи для розвитку уяви та фантазії.

Творча уява відіграє важливу роль у будь – якій діяльності, і в першу чергу, у житті дитини, яку потрібно навчити уявляти, фантазувати, а значить активно, творчо діяти. Творчі завдання, вправи, методи, прийоми на розвиток творчого мислення, уяви та фантазії заохочують дитячу творчість, що в свою чергу формує в дитини стійкий інтерес до створення нового.

Наприклад

-         Придумати і логічно пов’язати в невеличкій розповіді дві дії:

Намагатися – вміти

Шукати – назбирати

Готувати – привітати

Виготовити – подарувати

-         Усі діти поділяються на дві групи. Перша група показує за допомогою міміки, жестів задумане слово, друга група намагається його відгадати. І навпаки.

-         Прийом «Фантастичне продовження» Я називаю будь – яку подію. Наприклад: пішов дощ, замукала корова, виросла ромашка. Дітям потрібно придумати казкові незвичні наслідки. Наприклад: пішов дощ, але на землі замість трави виросли нові дощики – краплинки. А що було потім?

4.     Вправи на розвиток пластики тіла.

Дитяча творчість проявляється під час проведення вправ на розвиток ритміки та пластики.

Пантоміма «Музикант» Музикант (вихованець) грає на різних інструментах: фортепіано, гітарі, скрипці:

З натхненням; чуттєво; самозабутньо.

Пантоміма «Мім» діти повинні зобразити мяку повільну ходу, імітацію гри з м’ячем, парасолька, скло.

5. Рольові ігри.

Рольова гра дає змогу виявляти творчі можливості, розвиває розуміння позиції іншого, а також створює умови для кращого осмислення взаємодії з іншими.

Гра «Театр»

Вчитель: мені потрібен хлопчик. Це хмаринка -  початок нашій казки.

-         По небу пливе хмаринка.

-         В полі стоїть дуб.

-         На дубу сидить русалка.

-         Поруч стоїть терем.

-         В теремі живе Василіса Прекрасна.

-         ЇЇ похитує злий та коварний Змій – Горинич

-         І коханий Іван царевич пішов її шукати.

-         Назустріч йому вовк

-         Іван царевич сідає на нього та їде визволяти Василісу.

В жорстокому  поєдинку Іван – царевич переміг змія, взяв свою наречену, жили вони довго і щасливо в своєму теремі.

Вчитель: Зараз ми з вами поставили виставу, і зараз проаналізуємо кожну роль і наскільки постанова нам вдалась.

Висновок.

Дитинство – це особливий творчий світ, коли здатність уявляти, фантазувати розвинена особливо гостро. «Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона – засушена квітка», - пасав В.Сухомлинський. Саме тому на своїх заняттях я даю дітям можливість поміркувати, створити, пофантазувати, а також навчаю виражати свої почуття, емоції через театральну гру, через втілення в театральних героїв. Саме здобуті знання, уміння спілкуватися, грамотно, емоційно, переконливо говорити стануть добрим набутком у самостійному житті.